Секція I. Історик як сучасник катастрофи
Модератор: Даріуш Стола
Відсилання до минулого задля досягнення політичних цілей не є чимось новим, але це явище вийшло на абсолютно новий рівень в умовах агресії Росії проти України. Сьогодні історія широко використовується та часто інструменталізується як пояснювальна модель для опису того, що відбувається, та як матриця для передбачень майбутнього.
Робота правозахисників і юристів, які фіксують воєнні злочини, має очевидне практичне значення. Однак, що в цій ситуації може і повинен робити історик?
Як сьогоднішні події впливають на вивчення минулого, зокрема на вивчення війн 20 століття? І як наявний досвід аналізу минулого може бути використано для документування та оцінки сучасності? Чи можливе історичне осмислення подій, що відбуваються, по гарячих слідах, із сьогодення, та що може робити історик в таких умовах? Як історик може протистояти фейкам та інструменталізації історії?
Олександр Черкасов: Документування злочинів у Чечні та майбутня історія чеченських воєн
Нікколо П'янчола: Фашизм, геноцид, колоніалізм: історичні поняття та публічна сфера у часи війни
Барбара Енгелькінг: Польське суспільство під час Голокосту. Нові питання до історії цього періоду із сьогодення
Роман Подкур: Як нинішня війна змінює погляд українських істориків на історію країни?
Ганна Любакова: Війна в Україні та сучасне білоруське суспільство